Цей текст викликає цікаві асоціації. З одного боку, є спокійний, навіть трохи меланхолійний образ осіннього дня, бажання затишку та спокійної діяльності (згрібати листя). Це така собі підготовка, зосередження. А потім — раптовий вибух емоцій: невагома радість, свобода, бажання «шубовснути» в купу листя. Це нагадує про те, як швидко наш настрій може змінюватися, як неочікувано можуть прийти сильні позитивні емоції. Мені здається, це про те, що навіть у буденності, у спокійних моментах життя, може критися потенціал для бурхливого щастя. Важливо бути відкритим до цих моментів, не боятися їх виявити.
Цікаво, що авторка називає цей стан «славою Світовою». Це підкреслює велич і красу моменту, його універсальність. Кожен може відчути щось подібне. Думаю, це про момент повного занурення в життя, коли всі турботи відступають, і залишається лише чиста, непідробна радість.