Ответ:
Коли існувала трипільська культура?
Трипільська культура існувала приблизно у 5400–2700 роках до н. е. Вона охоплювала території сучасних України, Молдови та частини Румунії.
Особливості культури:
- землеробство і скотарство;
- виготовлення мальованого керамічного посуду;
- великі поселення, зокрема поселення-гіганти;
- дерев’яні та глинобитні житла;
- спіральний, геометричний і рослинний орнамент;
- шанування родючості, природи та культу жінки-матері;
- періодичне спалювання жител.
Де та як жили трипільці?
Трипільці жили осіло в поселеннях, розташованих переважно біля річок і на родючих землях. Вони будували прямокутні або кругові в плані будинки з дерева, лози та глини. У поселеннях були житлові будинки, господарські приміщення, печі та місця для зберігання зерна. Основними заняттями були землеробство, скотарство, гончарство, ткацтво й обробка каменю.
Центр і священне місце оселі.
Центром і священним місцем житла вважалася піч. Вона давала тепло, на ній готували їжу, а вогонь сприймали як важливу духовну силу. Біля печі або домашнього вівтаря могли здійснювати обряди.
Чому спалювали житла?
Імовірно, спалювання мало релігійне й обрядове значення: вогонь очищав оселю, після чого громада могла залишити старе поселення та заснувати нове. Також причинами могли бути виснаження ґрунтів, накопичення сміття, пошкодження будівель і потреба перейти на нове місце. Точна причина остаточно не встановлена.
Коли існувала трипільська культура?
Трипільська культура існувала приблизно у 5400–2700 роках до н. е. Вона охоплювала території сучасних України, Молдови та частини Румунії.
Особливості культури:
- землеробство і скотарство;
- виготовлення мальованого керамічного посуду;
- великі поселення, зокрема поселення-гіганти;
- дерев’яні та глинобитні житла;
- спіральний, геометричний і рослинний орнамент;
- шанування родючості, природи та культу жінки-матері;
- періодичне спалювання жител.
Де та як жили трипільці?
Трипільці жили осіло в поселеннях, розташованих переважно біля річок і на родючих землях. Вони будували прямокутні або кругові в плані будинки з дерева, лози та глини. У поселеннях були житлові будинки, господарські приміщення, печі та місця для зберігання зерна. Основними заняттями були землеробство, скотарство, гончарство, ткацтво й обробка каменю.
Центр і священне місце оселі.
Центром і священним місцем житла вважалася піч. Вона давала тепло, на ній готували їжу, а вогонь сприймали як важливу духовну силу. Біля печі або домашнього вівтаря могли здійснювати обряди.
Чому спалювали житла?
Імовірно, спалювання мало релігійне й обрядове значення: вогонь очищав оселю, після чого громада могла залишити старе поселення та заснувати нове. Також причинами могли бути виснаження ґрунтів, накопичення сміття, пошкодження будівель і потреба перейти на нове місце. Точна причина остаточно не встановлена.
