Ответ:

Коли чекісти вимагали від митців служити пропаганді, звернення до античної поезії ставало для неокласиків способом зберегти незалежність думки. Їхня «вежа зі слонової кістки» могла здаватися втечею від жорстокої дійсності, адже вони не завжди говорили про неї прямо. Водночас перекладаючи античних авторів і дбаючи про красу та свободу слова, поети протистояли нав’язаним темам. Такий спротив був тихим, але небезпечним для режиму, який прагнув контролювати культуру. Тому їхнє усамітнення було не лише ескапізмом, а й захистом людської гідності та творчої свободи.